Ключові складові збалансованого розвитку сільського сектору України

Abstract

Проаналізовано глибокі зміни у розвитку сільського сектору України з другої половини минулого століття. Сектор включає дві складові: аграрну (сільське господарство й технологічно пов’язані галузі) та сільські території (просторову базу виробництва й розселення населення). Проаналізовано проблеми та розкрито перспективи функціонування сільського сектору у різних концепціях розвитку продуктивних сил. Узагальнено об’єктивні передумови й висвітлено необґрунтовані дії органів державного управління стосовно сільського сектору в умовах планової, перехідної та ринкової економіки. Глибоко проаналізовано та розкрито особливості і роль обох складових сільського сектору (сільської економіки та життєвого середовища сільського населення) в концепції взаємодоповнюючого аграрного та сільського розвитку, яка є ключовою на нинішньому етапі функціонування українського суспільства і національної економіки. Зокрема, розвиток сільської економіки із урахуванням негативних трендів вбачається в галузевій і продуктовій диверсифікації виробництва на основі розширення можливостей діючих та створення нових фермерських і особистих селянських господарств, розміщення виробничих об’єктів позааграрного спрямування, відродження тваринницьких галузей, включаючи створення сімейних молочних і вівцеферм, промислових тваринницьких ферм й свинокомплексів різної потужності, організації вирощування рослинницької продукції з високою часткою ручної праці, впровадження сучасних способів агрологістики тощо. Сільський розвиток вбачається у забезпеченні вирішення проблем сільського населення на основі використання ресурсного потенціалу об’єднаних територіальних громад, а також за ініціативою сільських (внутрішніх) громад з метою усунення асиметричності та якісного покращання життєвого середовища на основі підвищення доступності базових послуг для жителів населених пунктів, які не є центрами ОТГ. З урахуванням негативної ролі корпоративного сектору сільського господарства як чинника спадного тренду в усіх складових сільського сектору практично з середини 2000-их років, комплементарність розвитку його ключових складових буде забезпечуватися на основі активної розбудови сімейно-фермерського укладу, який виступає ефективним інструментом відродження сільськогосподарської діяльності в кризових зонах, віддалених й периферійних сільських громадах, а також безпосередньо сприяє подоланню бідності та безробіття сільських жителів.