Правове регулювання права особи на свободу переміщення: міжнародний та національний досвід

Abstract

Актуальність дослідження обраної проблематики та необхідність її подальшої наукової розробки зумовлена тим, що в сучасних умовах розвитку суспільства питання пересування людей набуває дедалі більшого масштабу. Постійно зростаючі міграційні процеси вимагають від держав належного та своєчасного нормативного їх регулювання. Враховуючи те, що право людини на свободу переміщення є її природним правом, тому питання його регулювання та обмеження є актуальними, особливо в умовах сьогодення. При цьому важливим є врахування зарубіжного досвіду та адаптації національного законодавства до вимог міжнародно-правових актів з прав людини, а також потребує вдосконалення та подальшого дослідження конституційно-правове регулювання права людини на свободу пересування та переміщення. Суспільне життя відбувається у часі та просторі, адже без простору та пересування у ньому неможлива людська діяльність. Розуміння свободи торкається різних аспектів людського буття: частина проявів свободи для людини настільки очевидна, що лише її обмеження призводить до розуміння нею важливості даного аспекту для себе. Одним з таких самоочевидних прав і свобод, тобто таких, що вважаються і сприймаються такі, що притаманні людині від народження, є право на вільне пересування. Зазначимо, що вільне пересування є виразом людської свободи і має величезний потенціал для людського розвитку та існування. Однак, пересування (міграції) іноді не є втіленням індивідуального вибору – люди часто переселяються через силу примусу, який може бути дуже жорстким, тому не завжди можна говорити про вільне пересування, тобто таке, що здійснюється за власною волею та бажанням.