Роль і місце ЗВО впровадженні інновацій в аграрний сектор України

Abstract

Стаття присвячена ролі і місцю закладів вищої освіти впровадженні інновацій в аграрний сектор України. Доведено, що традиційні методи ведення сільського господарства вдосконалюються та модифікуються шляхом автоматизації та впровадження сучасних масштабних технологічних рішень, які знижують ризики, підвищують стійкість і надають виробникам прогнозні рішення, щоб зробити сільське господарство більш продуктивним. Позитивною стороною у здійсненні трансферу знань є можливість для ЗВО отримати додатковий шлях до диверсифікації джерел доходу, тим самим перетворює його на суб'єкт підприємництва регіональної економіки. Здійснення інноваційної діяльності потребує наявності системи її організації. Вона отримала назву системи трансферу знань. Найважливіше значення в ефективності процесів трансферу знань має наявність відповідної організаційної інфраструктури, яка виконує роль «буфера обміну» між зовнішніми замовниками та підрозділами університету, його викладачами та вченими. Вирішальне значення для заохочення широкого використання академічних знань як інновацій в економіці регіонів має розширення співробітництва між суб'єктами Регіональної інноваційної системи. Спираючись на концепцію перегляду ролі закладів вищої освіти як генератор розвитку знань у суспільстві, нами розглянуті можливості організації взаємодії зацікавлених сторін, включаючи представників бізнесу та державні органи. Вважаємо, що інститутом, який би консолідував науково-технічні структури великих компаній, науково-дослідні станції та лабораторії, заклади вищої освіти, фірми з венчурного інвестування, інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, кредитні кооперативи, консультаційних та інших спеціалізованих послуг, тобто об’єкти, що здійснюють різні етапи інвестиційного циклу, може стати агроінвестпарк. Вважаємо, що його створення сприятиме об’єднанню зусиль з організації навчальної, науково-дослідницької, інвестиційно-інноваційної діяльності, удосконаленню навчального процесу підготовки спеціалістів для потреб аграрного сектору України, розробки та пропонування наукомістких технологій та інноваційних розробок на ринку. Отже, з метою сприяння інноваційній діяльності сільгосппідприємств необхідно розробити комплексну та системну кадрову політику як послідовну діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування з метою раціонального використання й відтворення кадрового потенціалу сільського господарства. Вважаємо, що з цією метою необхідно підвищити якість підготовки фахівців навчальними закладами аграрної освіти, реформувати систему перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів на усіх рівнях професійної освіти, забезпечити коригування навчальних програм на основі зміщення акценту на практичну підготовку для запровадження прогресивних технологій та техніки.